Зберегти старовину чи “залити” бетоном і склом? У якому Львові гулятимемо через кілька років

У місті точаться баталії між архітекторами та містянами і де стояти комі у фразі “Зберегти не можна залишити” – ще остаточно не визначено. Тут кожна сторона наполягає на своєму. 

Містяни хочуть максимально зберегти старовину, адже саме вона створює Львову його обличчя. І критично ставляться до новобудов у центрі. Приміром, чи не кожен львів’янин у відповідь на запитання про “найбільш потворний будинок у Львові” згадає будинок Укрсоцбанку у центрі міста. У сучасному вигляді будівля існує з 2005 року. Її спорудили на місці знищеної пожежею у 1991 році кам’яниці початку XIX ст.

Slider image

Саме цю новобудову в місті охрестили “унітазом” – насамперед, за специфічну форму і оздоблений блискучою плиткою фасад. 

Місцеві архітектори розділилися на різні табори. Одні – за максимальне збереження старовини, інші – за “вписування” між старовинними фасадами модернових будинків.

Урбаніст дізнавався – якої з концепцій більше потребує Львів.

“Відновити історичні будівлі буквально означає бути фальшивим і не цінувати автентичну архітектуру Львова”

Прихильником другої концепції, зокрема є і нинішній головний архітектор міста Антон Коломєйцев. Він вважає позитивною тенденцією процес ущільнення і трансформації, який передбачає поєднання в архітектурному ландшафті старого та нового. Адже місто є своєрідним “зліпком” епох, які упродовж століть нашаровувалися  одна на одну. Головний архітектор Львова впевнений, що вписати сучасну споруду поміж старих таки можливо. І це не означає збудувати об’єкт виключно зі старих матеріалів за древніми технологіями та з великою кількістю ліпнини на фасаді.

Вписування може бути нюансним, а може бути контрастним. Ці два начала іноді поєднують в одне ціле. Найбільша складність, на його думку, полягає у тому, щоб у міському середовищі поруч із будівлями контрастними навчитись робити будівлі фонові, у яких при всій новизні підходів, архітектор буде здатний доповнити існуюче середовище словом сьогодення, а не перекричати його.

Одним з прикладів сучасної арахітектури у місті, архітектор вважає готельний комплекс на вулиці Івана Франка авторства Данила Швеця.

Slider image
Slider image
Slider image

А нещодавно на міжнародному архітектурному конкурсі переміг проект торгового центру з готельним блоком і конференц-залом в історичному центрі міста по вулиці Дорошенко, 2, що внесена до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Будівля має бути виконана в сучасному стилі й облицьована травертином пісочного кольору. Антон Коломойцев на своїй сторінці у Фейсбук написав, що це – архітектура з великої літери.

Slider image
Slider image

“Будівля-вставка повинна стати частиною сформованого до неї фону, а запропонований архітекторами фасад лаконічно та стримано заповнює пустку розбитих в часи війни будівель… Відновити історичні будівлі буквально означає бути фальшивим і не цінувати автентичну архітектуру Львова. Саме принцип правдивості прописаний у світових хартіях та підтверджений кращими європейськими зразками… Це преміальна будівля, не дешева у реалізації. Але це та будівля, яка буде дуже красиво старіти і через 20 років тільки набуде смаку як дороге вино”, – написав Антон Коломєйцев.

Таким чином, можна зробити висновок, що головний архітектор Львова не проти того, аби «насичувати» місто сучасною архітектурою, яка поєднуватиметься зі старовинними будинками.

“Прикладів хорошої сучасної архітектури дуже мало”

Архітекторка Христина Бадзян переконана, що багато будинків у Львові уже втратили автентичність. І одночасно з’являються й інші приклади, коли вона відновлюється.

“Є чудовий геній Влодко Костирко, львів’янин. Про нього, зазначає архітекторка, мало хто знає, це архітектор-невидимка, але в нього є купа замовлень і він показує, що можна зберігати автентику. Цим він до себе притягує інвесторів з великими коштами.

Slider image
Slider image

Львівська ресторація “Ґвара”, розробник інтер’єру – декоратор Влодко Костирко

“Я бачу, що замовники не хочуть робити так, як не роблять інші, – продовжує архітекторка Христина Бадзян. – Вони пропонують, наприклад, просто замалювати фасад, як у знайомих. Але коли наводиш приклади, показуєш, що не всі так роблять, а є й інші – поїдьте подивіться. Тоді у замовників зникає острах бути не такими як усі.

Я бачу світло в кінці тунелю. На початку 20 століття, коли Львів забудовував сецесією, тодішні архітектори, як і сучасні, зносили старі будинки і забудовували нові. Але тоді не було поняття збереження старого та слова автентика. І тому зараз ми бачимо приклади чудової архітектури. А якби ще тоді зберегли одноповерхові старі будинки?

Завдяки цьому місто і мінялося – щось зникало, щось нове будувалося. Це природні речі. Але якщо є місце і є потреба – варто поєднувати старовину з сучасною архітектурою.

Інша справа, що зараз ми  спостерігаємо за новобудовами і бачимо, що прикладів хорошої сучасної архітектури дуже мало. У Києві ця проблема ще більша і є думка, що Київ уже втратив своє обличчя, адже там стільки набудовано всього, що як з тим розібратися. Львів – те ж, тільки у меншому розмірі. Глобально, потрібно старе поєднувати з новим. Але для цього мають бути фахові архітектори.

До речі, поодинично, у нас є архітектори та дизайнери світового рівня. Одинично ми стріляємо дуже високо та показово. Але на загал, констатує архітекторка Христина Бадзян, крім цих геніальних митців є ціла купа шлаку. І у всіх них є робота”.

Slider image
Slider image

“Ввести мораторій на забудову старовинного центру”

Більш категоричним у плані забудови старого центру міста є доцент Львівської політехніки, реставратор, фахівець з охорони історичної спадщини Василь Петрик. 

“Візьмемо до уваги те, що Львів – це європейське місто, більша частина якого була розбудована у другій половині ХІХ століття – першій половині ХХ століття. Це історична забудова Львова, яка вже вичерпала свій столітній ресурс та потребує термінової модернізації, – зазначає реставратор.

На жаль, не має коштів у міста, яке є власником майже 80% історичної житлової забудови – це є комунальна власність. Місто немає ресурсів на те, щоб реставрувати, ремонтувати, модернізувати тощо. Натомість кошти є на дешеву сучасну багатоповерхову щільну забудову, котра призводить до серйозних порушень прав львів’ян, які захочуть поселитись у такій новобудові”. 

Slider image

Реставратор, фахівець з охорони історичної спадщини Василь Петрик переконаний, що сьогодні у Львові немає прикладів, які б можна було віднести до гарної сучасної архітектури. Тому у контексті Львова він пропонує ввести мораторій на забудову старовинного центру на декілька років, допоки архітектори не вийдуть на новий рівень і не узгодять усі нюанси. Хоча, констатує він, такий мораторій запровадити нереально.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі всіх актуальних новин з урбаністики: bit.ly/2D7Sel3