Як зробити життя в містах комфортним та якісним: новий урбанізм

На фоні зростання проблем в урбанізованому просторі нового звучання набуває ідея створення міст, зручних для життя, дружніх людині, незалежно від її соціально-економічних чи фізико-біоло- гічних особливостей. На Заході реакцією на безсистемність розвит- ку міст, субурбанізацію, яка породжує «опустелювання» міських територій, став дискурс про новий урбанізм. Новий урбанізм є соціально-орієнтова- ною течією у конструюванні міст, яка акцентує увагу на питаннях якості життя людини у міському середовищі.

Slider image

Про це пише Олена Дронова у статті “Новий урбанізм: у пошуках виходу з урбаністичного колапсу”.

В основу концепції нового урбанізму закла- дено ідеї конструювання міст, орієнтованих на транзит (TOD), однак з певними доповненнями та оптимізацією. Також ця містобудівна течія базу- ється на підходах регіоналізму, сталого розвитку, екологізму та розумного зростання.

Ідеологи концепції нового урбанізму прагнуть відродити мале місто, яке, на відміну від стандартної субурбії, повинне мати власний публічний прос- тір, свої торговельні та інфраструктурні центри і має забезпечувати робочі місця для місцевого населення. Прихильники нового урбанізму схильні вважати, що ключовою проблемою міста епохи модернізму і надалі – постмодернізму є сама його організація. Сучасне місто, яке зростає за логікою панівного функціоналізму, розділилося на зони, чітко прив’язані до функцій (спальні, виробничі, рекреаційні, ділові райони тощо). Нерідко подолання відстаней між цими зонами потребує значних затрат часу та зусиль, що не є природним для людини. Чим більше зростає місто у просторовому та функціональному відношенні, тим сильніше проявляється відірваність міського простору від його мешканців, тим глибшою стає відчуженість між його мешканцями.

Slider image

Провідні теоретики урбаністичних досліджень, зокрема Льюіс Мамфорд, розвиваючи думку про призначення міста, його головною функцією вважає трансляцію культурної спадщини людської цивілізації. Поряд із загальноприйнятими функція-ми міст вчений пропонує визначати важливіші, історично визначені й перевірені часом.

У переліку специфічних функцій міста Л. Мамфорд визначає функцію притягування (місто збирає, притягує як магніт соціальних акторів і слугує полем для їх дія- льності, максимально стимулюючи їх взаємодію); драматичного діалогу (місто розвивається через діалог, що підсумовує повноту життєвого досвіду); перемішування (різних культур, традицій, людей з різними заняттями, що створює ефект розширення можливостей людини), а також функцію матеріалізації та етеріалізації (англ. etherialization – одухотворювання, обожествлювання).

Сучасні мегаполіси, що надзвичайно розрос- лися і просторово розповзлися, Л.Мамфорд по- рівнює з Римом, який розкладався впродовж останніх десятиріч свого існування. На його думку, місто зникло, оскільки втратило функцію етеріалізації (духовного центру). Сьогодні до «міст-переростків» повертаються ті явища Риму, які призвели до його загибелі – неконтрольоване зростання, бездумне використання й матеріальне перенасичення: багатоповерхове житло, масові конкурси і виставки, спортивні змагання, постійне збудження почуттів надзвичайними новинами, сценами насолоди та насильства у засобах масової інформації – елементи «справжнього римського стилю».

Критика розповзання мегаполісів звучала і з бо- ку критичних соціологів. Зокрема, Джейн Джакобс ще на початку 1960-х рр. закликала планувальників переглянути розробку «одноразових» проектів типового житлового будівництва, автомагістралей, що спричинюють залежність від автомобіля, та сегрегованих комерційних центрів, що стали нормою на той час.

У 1993-1994 рр. ідеологія нового урбанізму була започаткована в США і сприйнята світовою науковою спільнотою як нова течія розвитку міст, як спроба відновити дух територіальної громади і почуття співтовариства. Згідно цієї ідеології, міський простір – це поле для людини, а не для машин, люди живуть, працюють і відпочивають в одному місці, важливі об’єкти інфраструктури розташовані у пішохідній доступності. «Ідеальне місто нового урбанізму схоже на колесо зі спи- цями. Громади, як намистини, нанизані на лінію швидкісного транспорту, міста шикуються вздовж транспортного коридору регіону. Місто складається з громад, регіон – з міст».

Slider image

Згідно позиції нового урбанізму урбаністична структура метрополітенського регіону, що розгля- дається як фундаментальна економічна категорія, включаєієрархічні елементи трьохрівнів.

Перший рівень (складові регіону): метрополіс, місто, містечко.

Другий рівень (складові метрополісу): околиці (передмістя), райони і коридори.

Третій рівень (складові околиць і районів): квартали, вулиці, будівлі.

Для кожного рівня надається чітка організаційна і планувальна канва з рекомендаціями щодо розвитку на основі визначених принципів но вого урбанізму викладених нижче.

Slider image

1. Пішоходна доступність. Цей принцип перед- бачає, що більшість об’єктів має знаходитися в межах 10-хвилинної прогулянки пішки від домівки до роботи. Вузькі вулиці комфортні для пішохода: обмеження швидкості руху автомобілів, будівлі розміщені вітринами і під’їздами на вулицю, вздовж вулиць насаджені дерева, місця для парку- вання автомобілів відведені у дворах тощо.

2. Зв’язаність. Мережа взаємопов’язаних ву- лиць забезпечує вигідний розподіл транспортного руху і полегшує рух пішоходів. Ієрархія вулиць (вузькі вулиці, бульвари, алеї). Висока якість пішо- хідної мережі та громадських просторів робить пе- ресування пішки привабливим.

3. Змішане використання, багатофункціональність і різноманітність. Різноманітне і змішане планування магазинів, офісів, індивідуального житла, що сприяє розвитку малого бізнесу. Багатофункціональність окремих районів, кварталів, будинків. Поєднання людей різного віку, рівня доходу, культури, раси тощо.

4. Різноманітна забудова. Різні типи, розміри, цінові категорії будинків, розташованих поруч.

5. Якість архітектури і міського планування. Акцент на красу, естетику, комфорт, створення «почуття місця». Публічні простори розташовані так, щоб забезпечувати потреби кожної з громад. Архі- тектура і загальна організація міського середовища підносять гуманістичні настрої суспільства.

6. Традиційна структура планування околиць. Чітко виокремлений центр і периферійні зони. У центрі наявність високоякісного публічного про- стору. Головні об’єкти, які використовуються що-

дня, знаходяться в межах 10 – хвилинної пішохідної доступності. Найвища щільність об’єктів – у міському центрі, вона знижується у міру віддалення від нього (застосування підходу поперечного пла- нування2).

7. Принцип вищої щільності. Будівлі, житлові будинки, магазини, центри обслуговування розташовані близько один від одного для полегшення пішохідної доступності, забезпечення вищої ефек- тивності використання ресурсів та послуг, створення сприятливішого життєвого середовища.

8. Зелений транспорт. Мережа високоякісного громадського транспорту сполучує міста, містечка, околиці. Планування сприятливе для пішохода, передбачає широке використання велосипедів, ро- ликових ковзанів, самокатів, піших прогулянок для переміщень щодня.

9. Сталий (збалансований) розвиток. Мінімальний негативний вплив забудови на довкілля. Екологічно чисті технології, турбота про навколиш- нє природне середовище і усвідомлення цінності природних систем. Енергоефективність, зменшення використання невідновлюваних джерел енергії, збільшення місцевого виробництва, пішохідного руху, зменшення використання автомобіля.

10. Якість життя. У поєднанні дотримання цих принципів нарощує якість життя і забезпечує можливість створювати міста, що піднімають, збагачують і надихають людський дух. Принципи нового урбанізму застосовуються для всіх категорій міст – від малих до найбільших.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі всіх актуальних новин з урбаністики: bit.ly/2D7Sel3