“Велике будівництво” і вибори

Під час виборчих перегонів з вуст чи не кожного кандидата не сходять слова про орієнтацію на “міста для людей”, публічні простори, комфортне міське середовище. Для більшості ж тих, хто опиняється у владному кріслі, понаднормове ущільнення забудови вже перестає бути великим злом; забудова торговими центрами зелених зон – взагалі “благо” для міста у вигляді нових робочих місць; дитсадки і школи, виявляється, є додатковим навантаженням на бюджет, тому з їх будівництвом поспішати не треба.

Обіцянки поліпшень у містах перед кожними виборами дають люди далекі від розуміння містобудівних та планувальних принципів міського розвитку. Такі обіцянки, як правило, не мають під собою іншого сенсу,  крім рекламно-популістичної мети і бажання за будь-яку ціну потрапити чи залишитися у владі. А уява про поліпшення зводиться до банального замощення калюжі у дворі багатоповерхівки плиткою, встановлення дитячих майданчиків та ремонтів успадкованих від “тоталітарного режиму” дитячих садків, шкіл, доріг і мостів… Зараз це називають “велике будівництво”.

Влада не має і не керується стратегією просторового розвитку міста, а лише ситуативно “закриває дірки”, які виникають то в одному, то в іншому місці. Представники влади, чиновники, депутати “вміло” перерозподіляють кошти платників податків лише туди, де можна “заробити” і, перерізаючи чергову стрічку, продемонструвати свій неабиякий вклад у процес.

І мало кого цікавить відсутність у містах нормального детального плану територій, генерального плану, стратегії просторового розвитку, аналізу потреби мікрорайонів у інфраструктурі, дитячих садках, лікарнях тощо. Головне у депутатів – направити бюджетні кошти в “потрібному напрямку”.

Ті, хто не має такої можливості, імітує боротьбу з містобудівними порушеннями, але так, щоб не зачепити інтересів впливових забудовників.  

Для позиціювання себе перед виборцями розбудовником міста можливо навіть заснувати  громадську організацію орієнтовану на розвиток міста, в якій не має жодного фахівця чи експерта  містобудівної галузі.

І тільки реальні містобудівні проблеми не цікавлять нікого. Неодноразові звернення професійної спільноти архітекторів до органів державної влади та керівництва органів місцевого самоврядування з питання їх вирішення, на жаль, не отримують реагування. Мабуть, ніколи… Вибори…

А сучасне місто не може не змінюватись. Хаотична, не продумана і неякісна забудова, понаднормове ущільнення житлових мікрорайонів, засилля реклами і МАФів, недолуга транспортна інфраструктура невідворотно погіршують комфортність і привабливість міського середовища.

Міські потопи – від недоліків організації відведення дощових вод, ущільнення забудови, недостатності зелених зон і розумного вертикального планування територій.

Вуличні затори – через недоліки розселення і планування міста, через видані містобудівні умови з перевищенням щільності, недостатністю парковок і недотриманням генплану.

Смерті на дорогах – наслідок поганого планування дорожньо-транспортної мережі та інфраструктури, засилля реклами на вулицях замість розумного і якісного розміщення знаків та організації руху.

Результатом  такої політики є втрата містами привабливості не тільки для інвесторів, але і у самих містян. Наслідком є скорочення як виробництва, так і населення, що особливо є відчутним у більшості міст останніми роками. Закони містотворення діють незалежно від розпорядження міського голови чи голови державної адміністрації.

Сумно, але в передвиборчих перегонах, як правило перемагають ті, хто більш вправно бреше. А програють ті – хто їх обирає.

Яка пропозиція?

Безумовна людиноорієнтованість у плануванні і стратегії розвитку населених пунктів, вся система координат діяльності місцевої влади має обертатися навколо і заради людини:

– Вуличний простір – для людей, а не для автомобілів.

– Міські території – не для ущільнення забудови, а для комфортних публічних просторів, зручної інфраструктури, зелених зон, скверів.

– Міський простір – професійно запроєктований, безпечний і доступний для кожного містянина з розумною організацією транспортної мережі.

– Соціальна інфраструктура і сервіс – якісні, достатні та доступні кожному.

– Прозорість і законність прийняття містобудівних рішень за участі громади.

Реалізувати це – справа часу, за умови приходу до керівництва громадами професійних команд, орієнтованих не на власне збагачення, а на творення міста щастя для кожного, хто в ньому мешкає.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі всіх актуальних новин з урбаністики: bit.ly/2D7Sel3