У влади Львова є запит на автентику

Зараз наша команда працює над двома об’єктами для міста. Ми вирішили, що потрібно інвестувати свої знання в місто і допомагати йому розвиватися.

Ми робимо муніципальний мистецький центр у Львові на вулиці Стефаника. Це має бути дуже показовий центр, де буде і галерея для вивішування творів мистецтва і відеотека для проведення лекцій. Це – місце збору митців, художників, скульпторів та інших для обміну досвідом. Ми дуже переживаємо за цей об’єкт і щодня його відвідуємо.

Slider image
Slider image

Майбутній муніципальний мистецький центр розташований на першому поверсі неоготичної кам’яниці Леона Сапіги. Це перший у Львові багатоквартирний будинок, зведений у 70-х роках XIX століття для дружини видатного підприємця. Його архітектором був Адольф Кун, який також збудував Палац Сапігів та окремі будівлі у комплексі Кульпарківської лікарні. Під час ремонту знайшли кахлі, виготовлені кахлярнею Потоцьких, а також керамічні наріжники, схожі на тих, що виготовляв Іван Левинський.

Slider image

Другий об’єкт – це музей історії міста, який знаходиться в підвалах Ратуші. Об’єкт створюється уже третій рік. Він складний і довгий, хоча й простий у своєму рішенні. Тут – частинка нашої душі і зараз переживаємо, щоб всі ідеї були реалізовані, адже у кожному об’єкті хочемо зберегти Львівську автентику і у той же час, зробити їх супер сучасними.

Ці об’єкти замовило місто. Роботи тривають так довго, тому що це старовинна споруда і це – бюджетний об’єкт. Зазвичай, усі вони робляться за принципом найдешевше. А коли це музей, тут має бути відповідне освітлення, якісна підлога. Це має коштувати відповідні кошти, і не завжди є розуміння, чому – коли світильник завжди купували за 100 грн., тут ми маємо купувати за 100 євро. Пояснюєш, що професійне світло починається від 100 євро. У Німеччині такий світильник коштує 200 євро. У Франції – по 300 євро купують. Відповідно, приїдуть туристи і вони вас не зрозуміють, якщо буде таке смішне світло. Це приклад не конкретно про музей історії, але це типові проблеми двох об’єктів. І щоб їх вирішити, потрібно  усе правильно паперово робити. Відповідно, у кошторисі прописується все, кожен елемент, аби не було обману і було усе, як ми хотіли. До того ж це – пам’ятка архітектури. І цей процес займає час.

Slider image

Але у вересні об’єкти уже мають бути здані. І зараз найвирішальніший етап. Фарбуються стіни і ми маємо перевіряти чи наші рішення усі правильні. Адже один день роботи і уже запізно – робота закінчена і можеш кусати потім лікті, що треба було щось змінити.

У міста є запит на такі об’єкти. Мене це дуже тішить, що Львів хоче зберегти свою автентику.

Ми зараз по своїх об’єктах задали тему любові до автентики і оточення, яке збирається довкола нас, люблять нас за те, що ми її пропонуємо. Тому що квартири з таким модним євроремонтом втрачають свою автентику. І ти, коли передивляєшся фотографії таких квартир, не розумієш – це Київ, Дніпро, Одеса чи Харків. Воно безлике. Це просто квартира під подобову здачу і не більше.

Тим більше, ця неповторна львівська автентика такими шаленими темпами втрачається, що ми мусимо з цим боротися. На щастя, я бачу, що люди змінюються. Насправді, людина хоче і прагне того, що вона бачила. У нас люди мало подорожують. А якщо і подорожують, то рідко і тоді, коли це – цікаві місця. Хоча вони готові до змін, просто їм потрібно більше і більше показувати гарних прикладів.

Зараз є два радикальні поняття. Або це якийсь супер сучасний ремонт. Або це якась супер реставрація, яка не дуже практична, бо відірвана від сучасності. Ми намагаємося знаходитися посередині. Щось реставруємо, але беремо і сучасні, практичні  рішення.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі всіх актуальних новин з урбаністики: bit.ly/2D7Sel3