Найвищий рівень доступності. Як універсальний дизайн робить міста комфортними для всіх

Універсальний дизайн – це дизайн середовища, предметів, послуг, покликаний зробити їх максимально придатними для використання всіма людьми без необхідності адаптації чи спеціального дизайну. При цьому універсальний дизайн не виключає допоміжних пристроїв для конкретних груп людей з інвалідністю, коли це необхідно.

Уявіть, перед вами – новий дитячий майданчик. На віддалі від стандартних гойдалок, гірки, пісочниці встановили гойдалку для дітей на інвалідних візках. Поряд табличка: “Для дітей з обмеженими можливостями”. Наміри у творців, певно, були добрі, ось тільки такий підхід не долає розділення, сегрегації. І з самого малку привчає до думки, що той, хто несхожий на мене – інакший, не такий, чужий. Нехай розважається на цьому ж дитячому майданчику, але – окремо. Універсальний дизайн докорінно змінює такий підхід.

Рівні серед рівних

Яким є дитячий майданчик, побудований за принципами універсального дизайну? Таким, щоб на ньому всі діти могли гратися разом. Різні гойдалки стоять поряд. А ще є, приміром, карусель, яка має кілька стандартних сидінь і одне місце, куди може поміститися і бути прикріпленим інвалідний візок. Коли така карусель крутиться, то всі у рівних умовах, і розділена з іншими радість невимовно більша, ніж на самоті.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Дитячий майданчик Бориспільського інклюзивно-ресурсного центру для дітей з особливими освітніми потребами в селі Проліски на Київщині. Фото автора

Співзасновник студії універсального дизайну ORFO Володимир Висоцький наводить приклад інклюзивного дитячого майданчика у Відні.

“У Відні дитячі майданчики часто розташовані не в парках, а просто на вулиці. Елементи для гри нерідко мають грубий вигляд, зроблені з дерева, але їх можна торкатися, досліджувати. На майданчику взагалі може не бути гойдалок. Дитина може переливати з ємності в ємність воду, робити якісь системи жолобів.

Slider image
Slider image

Інклюзивність полягає в тому, щоб усі діти отримували новий досвід. І є, наприклад, три столи для гри: вищий, нижчий і ще нижчий. Інтуїтивно кожна дитина підійде до того, який для неї зручніший. Або під’їде. І ніде не сказано, що це для дітей з інвалідністю. Бо там одразу все й для всіх.”

Показовим прикладом універсального дизайну є дитячий майданчик “Kids Together” (у перекладі – “Діти разом” – Ред.) в американському місті Кері. Придумали ідею дві школярки, які мають сестру та брата з інвалідністю. Процес планування, колективного проєктування та збору коштів тривав сім років. Дитячий майданчик чудово поєднується із затишним громадським парком.

Slider image

Від самого початку планувалося, що дитячий майданчик відповідатиме принципам універсального дизайну. Після введення об’єкту в експлуатацію дослідили, як люди взагалі сприймають та користуються місцями, розробленими за таким принципом. Відвідувачі майданчика “Діти разом” висловлювали задоволення від того, що вони перебувають серед інших людей. Приходили туди не для того, аби втекти від усіх, а щоб насолодитися спілкуванням, відчути себе частиною спільноти. Завдяки формуванню загального почуття співпричетності стираються соціальні та культурні відмінності між людьми.

Прибираємо бар’єри

Порівняймо дві аптеки. Вхід до першої облаштований сходами, пандусом, нехай навіть ідеальним, кнопкою виклику персоналу. Така аптека доступна для маломобільних людей. Але це лише адаптація будівлі. Вхід до другої аптеки облаштований у рівень із тротуаром, двері широкі і розсуваються автоматично або хоча б мають значно полегшену пружину. Цей вхід – зручний для всіх: для кремезного чоловіка, мами з дитячим візком, старенької бабусі, людини на інвалідному візку. Такий вхід не розділяє людей на категорії. Ось це і є універсальний дизайн. Він пропагує вже на рівні проєкту прибирати бар’єри.

Сходи на пагорб з пандусом десь збоку – це пристосування об’єкту. А похила доріжка вгору замість сходів або разом з ними – це універсальний дизайн.

Slider image

У місті як вдома

Кожному хотілося б мати впевненість, що рідне місто й будинок не стануть пасткою – з нездоланними бар’єрами нескінченних сходинок, бордюрів, підземних переходів, екстремального громадського транспорту… Насправді місто можливо зробити комфортним, якщо дотримуватися принципів універсального дизайну.

Приклади використання універсального дизайну у сфері будівництва та архітектури представлено на сайті ud.org.ua. Зокрема, на там розповідають про метрополітен в Копенгагені. 2008-го року його визнали найкращою мережею метро у світі.

Slider image

Стандартний проєкт станції передбачає наявність ліфта, сходів та ескалаторів, є й стоянка велосипедів. Усі станції та поїзди мають достатній простір для пасажирів з велосипедами, інвалідними чи дитячими візками. Враховано найдрібніші нюанси, наприклад, зазор між вагоном та платформою складає лише 5,5 сантиметрів. У кожному вагоні  достатньо місця для багажу.

Slider image

Не обійшли увагою і потреби людей зі слабким зором – поручні чітко позначено контрастними кольорами, переважно яскраво жовтим. Сидіння також пофарбовано так, аби вони контрастували зі стінами вагонів. Встановлено спеціальні тихі динаміки, що замінюють таблички з текстом для незрячих людей  та людей зі слабким зором. А саму платформу від поїздів та рейок відділяють автоматичні скляні розсувні двері. Вони створені для безпеки людей зі слабким зором та для запобігання падінь і стрибків на рейки.

Slider image

В основу будівництва та проєктування Копенгагенського метрополітену було покладено результати тестування користувачів. Потребам пасажирів приділили велику увагу. Проєктувальникам поставили чітке завдання: забезпечити, щоб люди з обмеженою мобільністю могли без сторонньої допомоги користуватися метро.

Сила в деталях

Часом ми не звертаємо увагу на речі, які для когось вкрай важливі. Прозора вітрина має вишуканий вигляд, але може бути небезпечною для людини зі слабким зором. Двері, що обертаються, незручні для батьків з дитячими візочками. Нова колекція одягу для когось недоступна через ґудзики, які потрібно застібати. На сьогодні деякі дизайнери вже випускають колекції одягу на липучках або магнітних застібках.

Володимир Висоцький вважає, що для просування ідеї універсального дизайну важливо змінювати світогляд.

“Нам усім варто взяти на озброєння принцип толерантності, недискримінації. Повчитися поваги та нормального ставлення до різноманіття. У нас в суспільстві досі, на жаль, є оця ментальна стигматизація різних груп. Є негативні стереотипи, які стосуються тих чи інших вразливих категорій. Саме тих категорій, які передусім зацікавлені в цьому універсальному дизайні. Ми повинні припинити відділяти себе від інших людей. І не дивитися на когось, як на “них”. Що це “вони”, це якась інша група, яка до мене ніякого стосунку не має. Оце сприйняття суспільства і спільноти як МИ – це перший крок до того, щоб дизайн, і не тільки дизайн, а і нормативні акти, і регулювання, і технологічні рішення змінювали свою природу. Щоб починали підкорюватися іншим принципам.”

Мета універсального дизайну – зробити світ зручним для всіх, зняти обмеження, дати кожній людині можливість бути в соціумі та почувати себе рівним серед рівних.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі всіх актуальних новин з урбаністики: bit.ly/2D7Sel3