Містотворення. Хто і як змінює наші міста

Кожен з нас – урбаніст. Ті, хто так вважають, мають для цього достатні аргументи. Тим більше, якщо пригадати тренд, якому слідують в багатьох містах світу і який формулюється так – “Нічого для громади без громади”. І, насамперед, в частині створення публічних просторів.

Але, якщо керуватись більш вузьким розумінням і офіційним тлумаченням, то урбаніст – це “спеціаліст з планування міського простору, який вивчає та вирішує проблеми функціонування та розвитку міст”. Так що, професійні урбаністи – це, насамперед, архітектори, дизайнери, будівельники, соціологи, проєктувальники, економісти, громадські діячі, які прагнуть упорядкувати місто і, головне, зробити його комфортним. До речі, саме 8 листопада в усіх урбаністів “професійне” свято – Всесвітній день містобудуваня або урбанізму.

Для “Урбаніста” це достатній привід згадати про тих, хто не просто будує, а “творить” наші міста.  

Slider image

Протоптана стежка, як приклад радянського містопланування

Усі ми потребуємо комфорту. Починаючи від зручного ліжка і закінчуючи спокійним доїздом до роботи і зручним розташуванням дитячого садочка, майданчика чи торгового центру поруч з будинком.  Проєктували ці зручності раніше на “високому” рівні у архітектурних бюро, капітально, із занесенням до генплану міста. Тобто, якщо вже спроєктовано, то це – невідворотньо. І часто виходило, що зі зручністю для мешканців такі проєкти часто не мали нічого спільного. Тим більше, якщо мати на увазі, що міста розвиваються швидкими темпами, а у генпланах усе відстає на десятиріччя. 

Щоб не вдаватися у глобальні розписування, я перед очима завжди мала конкретний приклад цього радянського містопланування: стежку від мого під’їзду до основної дороги, яка вела до школи. Це була стежка, протоптана по землі ногами. Більше сотні людей щодня проходили ці 500 метрів. У період з осені до весни ця стежина перетворювалася на невеличке болото. Ми бруднили взуття, але все одно йшли, бо це був найкоротший прямий шлях. Так, можна було пройтись асфальтом, але це були додаткові сотні метрів. Тобто і довше, і не зручно. За 30 років життя у будинку цю стежину ніхто не упорядковував. Був час, коли її навіть перекопували, щоб люди не ходили. 

Коли біля під’їзду асфальтували дорогу, мешканці просили, щоб і цю частинку зробили асфальтованою, але чули у відповідь, що у плані прибудинкової території це не передбачено. Обходьте. І лише цього року доріжку таки зробили. Коли об’єдналися мешканці, укравтодорівці та жек. Тепер, через 30 років, ми ходимо не по багнюці, а по асфальту.

Ця стежина для мене – приклад радянського підходу до облаштування міської території. І змінити цей старий підхід вдалося, власне, лише після того, як мешканці теж стали по-своєму урбаністами. Тобто, змогли вплинути на облаштування громадського простору – свого двору, зробивши його зручним.  Хоча, якщо скажеш їм, що вони – урбаністи – більшість не зрозуміє. 

Slider image

В Україні не вистачає фахових урбаністів

Звісно, що нові підходи у містоплануванні вимагають нових кваліфікацій, яких більшість українських вищих навчальних закладів не надають. Тому сучасні урбаністи – це часто люди, які отримали традиційну освіту і самі знаходять можливості перекваліфікації, донавчання. Наприклад, швейцарський містопланувальник Урс Томанн – співзасновник експериментальної освітньої інституції CANactions School for Urban Studies переконаний, що в Україні бракує людей із достатньою кваліфікацією у сфері урбаністики.  Але додає:  

“Ця проблема є актуальною не лише для вас, вона актуальна і в Європі. У Швейцарії, наприклад, є кілька вищих навчальних закладів, що готують професіоналів у цій сфері, Та буквально нещодавно профспілки випустили маніфест, у якому, зокрема, йдеться про занепокоєння браком фахівців у галузі урбаністики. У цьому випадку мова йде про проблеми становлення урбаністики як науки. Проте, на мій погляд, урбаністика є насамперед практикою. Це вчення про усвідомлення процесів у місті. А це усвідомлення може бути результатом лише постійного заглиблення у ці процеси. Я підтримую точку зору про те, що урбаністику варто викладати вже в першому класі. Як працює місто, хто за що відповідає, екологічна свідомість, врешті-решт – це базові знання, якими повинна володіти кожна людина.” 

Slider image

Урбаністика – це про постійну трансформацію і постійну роботу

Урбаністи – це фахівці, які розробляють механізми діалогу між жителями, владою та будівельниками. Коротше, вони хочуть не лише щось побудувати, а й зробити це комфортним для містян. І не так, щоб раз і назавжди.

Наприклад, Ян Гейл – данський архітектор і консультант з міського дизайну, чия кар’єра була зосереджена на поліпшенні якості життя в містах – саме так і вважає. На його переконання, не можна створити гарний громадський простір раз і назавжди: він неминуче змінюється, і ці зміни повинні бути змінами на краще.

Slider image

Архітектор наводить приклад площі Таймс-сквер в центрі Манхеттена у Нью-Йорку, частину якої в 2009 році було звільнено від дорожнього руху. Незабаром пішохідну зону заполонили вуличні артисти, які просили грошей у перехожих: їх стало так багато, що деякі представники влади пропонували повернути на площу автомобілі, що створюють, на їхню думку, менше незручностей. Проблему вдалося вирішити, виділивши спеціальні зони, в яких заборонено заважати вільному проходу.

В Україні теж є кого цитувати. Є кому змінювати міські простори. І є, звичайно ж, що змінювати.

У тому, що ринок міського планування активно формується переконаний Влодко Зотов засновник бюро ініціативної архітектури GA, співзасновник архітектурного агрегатора Білий офіс. “Вважається, що в Києві немає ринку міського планування. Але, на щастя, він потроху формується, в тому числі і завдяки урбаністичним рухам, людям, які досліджують місто і яким воно не байдуже. Десь раз на рік нам почали траплятися проєкти XL-масштабу міського планування. Два роки тому ми з Вітею (Віктор Герасименко) брали участь в проєктуванні проспекту Коцюбинського у Вінниці. Ми зрозуміли, що для проєктування одного проспекту потрібно спроєктувати весь район – Замостя. Ми зробили урбан-планування цілого району, щоб зрозуміти, як повинен працювати один проспект. Пізніше ми зрозуміли, що важливі не тільки функції, але і логістика. Почали аналізувати транспортні і пішохідні потоки, їх генератори і точки виходу. Потроху збирався пазл аналізу, і ми додали аналіз містобудівної документації. Згодом почав залучати до роботи професійних маркетологів, адже зрозумів, що ми повинні залишатися в рамках своєї професії. З забудови я перейшов на публічні простори. Особливий запит на демократію почався після 2014 року, після Майдану. Ми перемогли в конкурсі на реконструкцію Контрактової з проєктом Нова Контрактова. Це наш перший знаковий проект, пов’язаний з публічними просторами”.

Slider image

Загалом же Влодко Зотов переконаний, що урбанізм – це хобі і стан душі. Стан зацікавленості містом і в цілому дуже позитивна річ.

А ще, справжні урбаністи вважають, що їхня професія не обмежується лише робочим часом. Урбаніст – це 24/7.

“Коли професійний міський планувальник або архітектор виходить на вулицю, він стає урбаністом, – стверджує Віктор Герасименко, засновник архітектурної кооперації SYNECTIC A, співзасновник спільноти #Savekyivmodernism і архітектурного агрегатора Білий офіс. – Ми відразу починаємо все аналізувати. Коли виходимо з офісу після роботи, стає проблемою те, що у нас не вимикається мозок, ми постійно аналізуємо світ, який нас оточує. Коли звичайна людина бачить фото міста, вогники якого відображаються в калюжі, ми бачимо калюжу і думаємо, звідки вона там. І так постійно”.

А Дана Косміна, координаторка проєкту “Пилорама” додає: “Містотворення, як я ще полюбляю називати цей термін, на мій погляд, відображає основу цього процесу, у якому беруть участь, безпосередньо всі члени суспільства, а значить кожен з нас щодня займається цим, чи то професійно чи підсвідомо. Тобто всі ми впливаємо на середовище, яке нас оточує: навіть банальне облаштування лавки під під’їздом бабусею-активісткою несе вагомий вклад в урбаністичний комфорт району”.

Спробуємо підсумувати. Урбаністика – це не просто професія. Це також і стан душі. А ще… постійна готовність думати, змінювати, переконувати, творити, втілювати – у місті і для міста та його мешканців. І так 24/7.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі всіх актуальних новин з урбаністики: bit.ly/2D7Sel3