Майдан Незалежності ‒ “Площа-форум”

Як я вже згадувала у передньому тексті, присвяченому Європейські площі ‒ “площі-передпокою”, впізнаваність Хрещатика для людей різних поколінь забезпечується його сталою структурою. Сьогодні поговоримо про основну частину вулиці ‒ “площу-форум”. Тобто ‒ Майдан Незалежності.

Це місце з самого початку було покликане виконувати роль основного простору, де можна було б зібрати значну кількість людей за будь-якої потреби. З 1830-х років тут влаштували базар для мешканців Старокиївської гори, “Нового Строєнія”, Лютеранської гори та району Хрещатика. Проект розміщення базарних наметів виготовив міський архітектор Л. Станзані. В планувальних документах благоустрою та брукування Хрещатика ця територія вже тоді фігурувала під назвою “Площа Хрещатицька”. Цей базар проіснував до 1866 року, поки на численні вимоги киян “єдина пристойна в Києві площа” не була звільнена від базарних бруду та неохайності, а базар перенесено на Бессарабку. На цій площі, крім базару, часто влаштовувалися циркові вистави та народні гуляння. Поступово забудовувався й простір навколо площі.

Slider image

Хрещатицька площа з ринком та фонтаном “Потвора”, поч. ХІХ ст. Джерело: Забудова Києва доби класичного капіталізму/За заг. ред. М.Б.Кальницкого, Н.М.Кондель-Пермінової. К.: Сидоренко В.Б., 2012

У ході реформи міського самоврядування вже у 1876 році на Хрещатицькій площі з ініціативи міського голови П. Демидова князя Сан-Донато за проектом архітектора О. Шіле було збудовано двоповерхову споруду Міської думи. Поява цієї будівлі дала площі нову назву ‒ Думська (1878‒1919). Ніби виправдовуючись за те, що у 1911 році саме в Києві було вбито премʼєр-міністра Російської імперії Петра Столипіна, кияни погодились на встановлення у вересні 1913 року перед головним фасадом Міської думи памʼятника (архітектор Е. Ксименс) цій одіозній постаті. Недарма, коли у 1917 році памʼятник демонтовували, подивитися на це прийшло чимало мешканців міста.

Slider image

Е.Ксименс. Памʼятник П.Столипіну, 1913 р. Джерело: Прогулка по Києву. К.: Балтия-Друк, 2003

Slider image

Перед поваленням памʼятника Столипіну, 1917 р. Джерело: Забудова Києва доби класичного капіталізму/За заг. ред. М.Б.Кальницкого, Н.М.Кондель-Пермінової. К.: Сидоренко В.Б., 2012

Зміна політичної ситуації у середині 1920 року призвела до чергового перейменування. З 1919 по 1935 рік площа носила назву “Радянської”, а з 1935 по 1977 рік ‒ “Калініна”. За роки окупації (1941‒1943) площа та більша частина Хрещатика завдяки діям радянських диверсантів, перетворились на суцільні руїни.

Slider image

Хрещатик, 1941 р., Джерело: Малаков Д. Київ. 1939–1945. Post scriptum. Фотоальбом. – К.: Варто, 2010

22 червня 1944 року, згідно з постановою Раднаркому УРСР “Про проектування забудови вулиці Хрещатик”, було затверджено умови конкурсу на архітектурний проект забудови. На конкурс було представлено 23 проекти, 4 з яких навіть отримали премії, але основою реконструкції не стали. Лише в серпні 1946 року площу Калініна було “затверджено” головною площею Києва й вирішено розмістити на ній памʼятники В. Леніну та Й. Сталіну. Загалом створення “нового облику” Хрещатика відбувалося за проектом колективу архітекторів А. Добровольського, В. Єлізарова, В. Ладного, О. Малиновського, Б. Приймака, В. Шарапова та ін. під керівництвом головного архітектора міста О. Власова. Будівництво завершилося у 1956 року і Хрещатик отримав зовсім нове обличчя, до якого киянам ще потрібно було звикати.

У різні роки “площею-форумом” рухалися тролейбуси, там бив знаменитий фонтан “Рулетка”, був приємний для відпочинку сквер. Цікаво, що тогочасна забудова Хрещатика мала функціональне зонування, тобто непарний бік вулиці мали займати житлові будинки, а парний ‒ громадські споруди. Одними з таких став будинок Головпоштамту, а на протилежній частині площі ‒ готель “Москва”. Простір, який після знесення залишків приватної забудови на непарній частині вулиці перед готелем, зайняв новий памʼятник. Це була багатофігурна композиція до 60-річчя “Жовтневої революції” (скульптори В. Бородай, В. Зноба, І. Зноба, архітектори О. Малиновський, М. Скибицький) з парадними сходами до готелю. Основною фігурою монументу була постать В. Леніна. Обабіч стояло чотири пʼятиметрові бронзові фігури представників “революційного пролетаріату та селянства”. Його урочисто було відкрито 22 жовтня 1977 року. Відповідно площа отримала нову назву ‒ “Площа Жовтневої революції” (1977‒1991).

Slider image

Площа Жовтневої революції, 1980-ті рр. З архіву автора

Свою “революційну” назву площа цілком виправдала вже у жовтні 1990 рОКУ, коли тут розпочалось голодування студентів, яке увійшло в історію під назвою “Революції на граніті”. Це був один з тих важливих моментів, який призвів до проголошення Акту незалежності (1991). Відтак настав час змінити назву площі відповідно до того значення, яке вона відіграла на шляху до самостійності і суверенності ‒ “Майдан Незалежності”. Памʼятник “вождю світового пролетаріату», звісно, знесли і в 2001 році провели сучасну масштабну реконструкцію площі. На жаль, повністю реалізувати ідею реконструкції, яка належала автору проекту-переможця Анатолію Кущу, не вдалось. Замість колонади з фігурами видатних діячів нашої історії на площі зʼявилася стіна зі скла і металу, в якому багаторазово відбивалася Колона Незалежності. Якщо памʼятаєте, на цій колонні фігура дівчини, яка символізує Україну, стоїть на шарі. Погодьтеся, шар не найбільш стабільна поверхня. Та ще й віддзеркалюється це нестабільне становище у численних скляних поверхнях нового торгового центру з відповідною назвою “Глобус”. Отже, якби там не було, але саме після таких змін на “площі-форум” й розпочалось хитання нашої країни на різні боки і у внутрішній політиці, і у зовнішній.

Перша криза дала про себе знати вже у грудні 2004 року, коли на Майдані під час “Помаранчевої революції” вирішувалася доля української демократії. А рівно через десять років, після подій, викликаних підступними діями тогочасної влади і відмовою від підписання Угоди про асоціацію з ЄС (2013), побиттям студентів, ухваленням антиконституційних законів 16 січня 2014 року та інших антинародних акцій, саме тут розпочалась “Революція Гідності”. Вперше за свою багатолітню історію “площа-форум” була просякнута кровʼю тих, хто до кінця відстоював принципи свободи, демократії, власної гідності та державного престижу. Від тих подій пройшло вже шість років, а “площа-форум” продовжує залишатися місцем вирішення найважливіших проблем повсякденного життя України і хто знає, що ще на неї чекає, поки не прийде час нової реконструкції.

Slider image

Фонтан на Майдані Незалежності, 2020 р. Джерело: Hromadske

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі всіх актуальних новин з урбаністики: bit.ly/2D7Sel3