Кольорові будинки. Як в Україні та світі “розфарбовують” міста

Влітку 1888 року мешканці французького Арлі мали привід поговорити. У місті серед типових тогочасних двоповерхових сіруватих кам’яних споруд яскравими жовтими стінами став виділятись один будинок, який пофарбував у крикливий колір дивний митець у поношеному зеленому піджаку на ім’я Ван Гог.

Цитриновий, крикливий колір, не характерний для простору Провансу одразу привабив юрми обурених містян, які між собою перешіптувались: “Чи повинен був би магістрат втрутитися й заборонити. Головне: для чого це? Питання залишається без відповіді, й це турбує Арль”, – так писав про легендарний “жовтий дім” Ван Гога український дослідник Віктор Домонтович у 30-ті роки ХХ століття. І хоча одіозна споруда не пережила Другу світову, зате знаменита картина художника приваблює до міста сучасних поціновувачів у пошуках втраченого кольору і втраченого відчуття.

Slider image

“Жовтий будинок” Ван Гога лишився у спогадах і на картині

Сірий похмурий день міжчасся чи то осені, чи зими і сірі споруди міської забудови околиць кожного українського мегаполіса, – типові квартали, одноманітні багатоповерхівки з облізлими боками колись однотонного сірого. Тепер вкриті де-не-де клаптями утеплених квартир із кричущим рожевим чи патріотичним синьо-жовтим. Радянська спадщина сірих панельок на тлі сірого неба залишила по собі відчуття безнадії та депресивності.

Slider image

Сірі тони сучасного міста. Київ

Більшість українських  архітекторів та урбаністів мають однакову думку, – наслідком сірості і типових проєктів стало травматизоване бажання сьогодні якомога яскравіше оформити міський простір, перелицювати його у  максимально насичені фарби та тони. Маятник хитнувся в інший бік. Але замість очікуваної радості життя приніс чимало запитань, а для декого пригнічення і роздратування. І хоча художній смак можна вважати умовною одиницею оцінювання, але ж недарма майбутні архітектори не один рік вивчають колористику як предмет, а психологи вивели колір у окремий напрямок не лише науки – психологія кольору, а й роботи з пацієнтами – кольоротерапія.

Slider image

Садочок “Кобзарик”. Івано-Франківськ

Липень цього року. Івано-Франківськ. Ремонт дитячого садочка №29 “Кобзарик” у розпалі. Міський голова Роман Марцинків радіє: “Пофарбований фасад виглядає справді позитивно та яскраво. Вже зовсім скоро він відкриється для маленьких відвідувачів”. Архітектурна спільнота, натомість, не поділяє радості очільника міста та захоплених франківців. Вони стверджують, що вибір кольорів, планування кольорової гамми і узгодження з призначенням споруди та довколишнім простором не можуть самостійно обирати керівництво закладу чи батьки, як це відбувалось із цим дитячим дошкільним закладом. Залучення професійних проєктувальників чи архітекторів мало би відбуватись ще на етапі проєктних робіт. 

Slider image

Садочок “Кобзарик”. Івано-Франківськ

Архітектор Андрій Назаренко: “Досвід навчив нас з острахом ставитись до кольорових фасадів, адже в Україні це, зазвичай, означає, що грошей на якісні або просто нетипові матеріали немає і єдиний доступний засіб вираження думки – це колір. Яскраві фарби привертають увагу, тож люди обговорюють насамперед їх, не звертаючи уваги на все інше. Також у цьому проєкті абсолютно проігнорували навігаційну функцію кольору. Бо з допомогою кольорового маркування в громадських будівлях спрощується навігація, що особливо актуально для людей, які ще не навчились читати. Актуально для дитячого садочка, правда? Наприклад: синій колір призначений для коридорів, томатний веде до їдальні, зелений – до спальні, а жовтий – до ігрової. Або різні групи можуть мати різні кольори, і ось звичайний садочок вже перетворюється на маленький Гоґвортс. Натомість бездумне та безсистемне кольорове маркування не створює нічого, окрім ілюзії дизайну.

Володимир Гайдар, головний архітектор Івано-Франківська 2014–2015 роках. Над створенням архітектурних об’єктів мають працювати фахівці-архітектори. Стейкхолдерами цього процесу, особливо у формуванні завдання на проєктування, вимог щодо кольорів, матеріалів, пропорцій приміщень, відкритих/закритих просторів тощо повинні бути залучені і інші фахівці, в тому числі і психологи.

Психологи, до речі, вже давно звертають увагу на  відсутність стратегії підбору кольорів у наших містах. Якщо Київ нині посідає 8 місце у світі за кількістю багатоповерхівок, то як мінімізувати їхній вплив на наш психоемоційний стан і самопочуття? Якщо сіра гамма кольорів викликає депресивні та апатичні стани, то червоний, коричневий чи поєднання у великих дозах темних відтінків пригнічує або викликає навпаки, агресивну поведінку. Клаптикове яскраве поєднання 4 і більше кольорів може дезорієнтувати у великому просторі будівель і викликати швидку втому. Окрім того, має значення і фоновий колір. Навіть на білому чи чорному тлі один і той самий колір нами буде сприйматись інакше.

Slider image

Темні тони сучасних забудов

Замість уважного вивчення проблеми та спілкування із практиками в дизайні, урбаністами та архітекторами, часто-густо чиновники дозволяють собі давати прості ніби поради на зразок “яскраві будівлі шкіл підвищують цікавість дітей до навчання”, – написано на сайті Мінрегіонбуду. Фахівці ж, натомість, називають бездумне розфарбовування будівель “популярним в Україні різнокольоровим кричущим несмаком”.

Доводиться погодитись із тим, що наявність кольорів в українському місті, строкате їх розмаїття та щільне і досить кількісно об’ємне нанесення на однакові коробки не рятує і не виправляє ситуацію, а лише посилює ефект хаотичної клаптиковості. Міський простір потребує природніх, пастельних кольорів із доречним поєднанням різних форм та фактур. На цьому фоні яскравий цитриновий, приміром, може стати доречним візуальним акцентом. Це стосується не лише дитячих закладів, а й новобудов.

Slider image

Поруч неузгоджені кольорові рішення

Богдан Гдаль, міський активіст та дизайнер погоджується із наявною проблемою, але з позитивом дивиться на цю кольорову міську моду: “Мені здається, що вже настає час в містобудуванні і сучасній архітектурі, коли житлові комплекси з різними, насиченими і несполучуваними кольорами вважатимуться несмаком. Я чув, що нині у Польщі перефарбовують будинки, які оформлені у коричневатих тонах у сіруваті відтінки, які не дратують. У нас цей кольоровий хаос почався із того, що люди ніби втомились від радянських сірих панельок і захотіли життя, кольору в архітектурі. Але останнім часом ця кольорова картатість настільки почала забивати весь візуальний міський простір, що з часом її стане забагато і вона сприйматиметься як яскрава, кислотна, некрасива реклама, яка заполонила міський простір. Думаю, що з часом в архітектурі міста повернуться до нормальних природніх кольорів. І краса виявлятиметься не в кислотних барвах, а через красиву форму архітектури, яка і створюватиме унікальність тієї чи іншої вулиці.

Slider image

Дитячий садочок, де природні кольори сполучаються із сучасними формами. Мюнхен

“Жовтий будинок” Ван Гога, стресуюче цитриновий, таки позбавив спокою – як і передбачає психологія цього кольору – не лише тогочасних містян, а й сучасників. Навіть своєю відсутністю він продовжує приманювати туристів. Парадоксально, але наявність значної кількості послідовників, нових “жовтих будинків” в різних містечках на різних континентах сьогодні чомусь не ріже око і не резонує аж до повального туристичного буму. Бо, напевно, колір має значення. Як і має значення загальне тло для нього.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі всіх актуальних новин з урбаністики: bit.ly/2D7Sel3