Книжкова урбанізація. Як міста переплелись у книжках?

Міста з книжками тісно переплелись сторінками та історіями, авторами та вулицями, людьми, квартирами і навіть пригодами. Наукові, художні і мальовані, дитячі і для читачів високого інтелектуального рівня. Важко їх зібрати в одновимірну колекцію. А що, як просто глянути на них без жодних критеріїв? Точніше, лише з одним – як міста переплелись у книжках? Ну десь приблизно ось такий вигляд має піраміда Маслоу з урбаністичним ухилом…

5 місце. То є Львів

Чи не кожне місто має свою книжкову полицю. От яке-яке, а містичне місто з сотнями левів точно може похвалитись не полицею, а цілою бібліотекою. Серед різних  путівників, історій вулиць і будинків, фотоальбомів, досліджень, художніх проєкцій, вигадок і тих же левів є особливі книги. В яких зібрані автори, що не завжди живуть у цьому місті, але про нього пишуть. Або пишуть, але не про місто. Або й не пишуть про місто, а просто в ньому живуть. Ну або і не живуть, і не пишуть, але при нагоді входять до списку авторів антології.

Slider image

Колекція міських історій “То є Львів” від Мар’яни Савки складається з історій широко відомих у вузькому колі і вузько відомих у широкому. Тут свої міські історії, перемішані з вигадками, перейменуваннями, форумом видавців та кав’ярнями, описують Юрій Винничук (як без нього?) і Юрій Андрухович (як без нього?), Оксана Забужко, Віктор Морозов, Алім Алієв та Ірена Карпа. Без жодного з них історію міста Львова вже важко уявити.

Авторський проєкт Мар’яни Савки зібрав 23 розповіді про місто, яке не залишає байдужим. І якщо вірити, що всі ці історії реальні, то містика міста надихнула не лише цих авторів на сповіді, а й читачів пізнавати, цінувати і мати бажання потрапити у простір, який дає притулок таким різним пригодам і любить одночасно таких різних нас… Якщо історія звичайної людини сьогодні виходить на головну сцену, то історії міст у такому вигляді претендують на найкращий пристрасний опис урбаністичного поліфонічного простору. А іншим містам України варто вчитись вмінню львів’ян творити власний простір, міфи і так любити своє місто.

4 місце. Арі Турунен. Забуті історії міст. Як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю

Арі Турунен, фінський автор, який спеціалізується на науково-популярній літературі. Від харчування до історії лісів. Та й наукове визнання він отримав як дослідник останніх. Але чи до снаги любителю зелених істот дослідити життя кам’яних джунглів?

Slider image

Тема міської історії досить популярна останнім часом серед читачів, тому і видання “Забуті історії міст. Як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю” претендує на увагу особливістю теми. Йдеться у ній про таємницю успішного життя, заснування та пояснення причин популярності та розквіту 9 міст – Мілет, Багдад, Александрія, Флоренція, Паталіпутра, Ханчжоу, Ісфахан, Амстердам і Сан-Франциско. Величезним плюсом дослідження є те, що автор не обмежився одним континентом, – розмаїття епох, середовищ і навіть географічних точок дає цікавий зріз для аналізу. Вже із назви можна зрозуміти, що стимулювало міста бути успішними: толерантність і відкритість до сприйняття іншості, чужого досвіду і навичок, а це ставало запорукою заможного життя та культурного розвою. Власне, для таких висновків і не треба далеко ходити, вже хрестоматійною є теза про кроскультурні зв’язки і міста “на перетині шляхів”, які всотували в себе різні традиції і творили свої унікальні конгломерати.

Велика кількість фактів, пояснень і заглиблень в історію кожного із міст може дещо і втрачає в емоційній складовій книги. Однак, для інтелектуального, наукового читача це хороший аргумент взяти до рук книжку. Щоправда, брак посилань перетворює тези автора на квест із пошуку першоджерел. Акцент на толерантності, до якої прагне сучасний цивілізований світ, і дозволила цим містам розвиватись, стати відомими центрами науки та мистецтва. Люди, які могли мислити і вільно творити, і ставали серцем великих урбаністичних змін. Для любителів деталей, неквапного читання і фактології видання готове розкривати всі деталі.

3 місце. Ганна Булгакова. Зберегти місто

Діти та урбаністика, як ви думаєте, наскільки вони між собою поєднувані? Якщо вважаєте, що це дві різні площини, які між собою поєднуються лише на переповнених дитячих майданчиках, або колесами  візочків на вибоїнах асфальту, – ніт! Говорити з дитиною про місто, правила співіснування, виживання і гармонії з середовищем не просто потрібно. А й можливо робити це – нестандартно і екологічно.

Slider image

У книзі для дитини потрібні дві речі – гра та ілюстрації. А якщо бути дуже вимогливим до видання, то хотілося б ще й мати інформацію. Місто у книзі починається з героя, перед яким постане чимало завдань – розібрати сміття, розставити речі, розмалювати будинки і навіть пройти екоквест.

Важливо, що тут є пояснення – що таке місто і навіть скільки людей воно може вмістити. Що таке екологія і з яких основних ресурсів складаються наші міста. Добре, що книжка підходить до питання екологічного існування в місті комплексно – тут подаються позначки на еко-продуктах, пропонують висадити кімнатні рослини – такі “дрібниці” у дорослих книжках часто ігноруються. Важливо, що книжки виготовлено з переробленого паперу. Це чесно і концептуально.

Видання розраховане на читачів від 6 років. Але не обмежується лише цим віком, дорослі з не меншим завзяттям гортають сторінки. І якщо книжок на екологічну, природоохоронну тематику в Україні вже є достатньо, то місто у цьому контексті якось незаслужено було обійдено увагою. І так, хотілося би ще більше інформації, ще більше тем. Але ж кажуть, що від тарілки треба відходити з легким почуттям голоду, тому і від цього екоквесту час рухатись далі.

2 місце. Річард Флорида. Криза урбанізму. Чому міста роблять нас нещасними

Мрія жити у місті штовхає нас обирати ці скупчення багатоповерхівок, машин, ТРЦ та асфальтові перепони. Але чому одні міста стають для нас рідними і приємними, а в інших ми почуваємось нещасними і загубленими? Хто не вписався в атмосферу і які секрети “щасливих” міст?

Slider image

Тут буде трохи статистики. Ну добре, чимало сторінок таблиць, графків та джерел. Криза урбаністики  стала прискіпливим і грунтовним предметом дослідження Річарда Флориди, теоретика урбаністики, професора Торонтського університету. Штатний редактор Atlantic, New York Times, Wall Street Journal, Economist, “голос інновацій” дуже детально розглядає, чому занепадають сучасні міста. Все це зібрано у книзі “Криза урбанізму. Чому міста роблять нас нещасними”.

Що виштовхує середній клас на околиці і передмістя. А саме цей середній клас, вкупі з творчими особистосями і творять оте осердя щастя сучасного міста. Як активні творчі групи, новітні стартапери можуть змінити і змінюють на краще економіку та структуру міст. Творча молодь, твердить автор, це нові проєкти, це зростання вартості оренди і це стимул для заробітку місту через податки успішного і щасливого середнього класу. Ну і, звісно, економічна нерівність. Це – одна із проблем. Так, не Річард став першовідкривачем цієї тези. І навіть не у цьому столітті. Але саме він пропонує владі нарешті взятись за розв’язання міських стратегічних питань.

Це може бути вигідно для усіх, – каже автор. Економісти, соціологи, політики, особливо ліві, та любителі аналізувати дані пропустити подібне видання не зможуть. А науковці-урбаністи вже давно тримають книжку у себе на столі. Чи то у приміському будинку, чи то на 25 поверсі звідки видно Дніпро.

1 місце. Йен Ґел. Міста для людей

Вивчати таблиці це добре. Але розглядати ілюстрації, гортати красиві сторінки, читати захоплюючий текст і все це від крутого автора і не лише теоретика, а й ще крутішого практика. При чому гортати буде цікаво не стільки урбаністу, скільки просто містянину – де б він не жив. Якщо порівнювати книжки з містами, то ця, безумовно, є прикладом ідеального сучасного простору для всіх, хто любить історію та минуле, сприймає нові підходи і готовий впроваджувати їх у своєму місті…

Slider image

Міста це люди. А співіснування людей у місті це наука на перетині архітектури, філософії, психології, соціології. Як істоти соціальні, ми завжди націлені на простори, де є нас багато. Наприклад, діти біжать грати на майданчики, де повно інших дітей, а людна вулиця навіть в темний час доби здається безпечною. Книга розкриває секрети затишку і привабливості старих міських кварталів в порівнянні з житловими масивами радянської забудови. Йен Ґел  і справді архітектор зі світовим ім’ям. Професор Датської королівської академії мистецтв, засновник архітектурного бюро. він розробив і втілив у життя десятки корисних міських проєктів для Стокгольма, Лондона чи Нью-Йорка.

Окрім розробки та втілення, Ґел чудовий оповідач, добре структурує не лише простори міст, а й простори книг. Він просто і доступно пояснює, чому одні міста комфортні, а інші ні. Навіщо водіям дотримуватися обмеження в швидкості на вулицях міста? Як правильно вибрати приміщення для заходу з великою кількістю гостей? Для кого підходять лавочки без спинок? Або чому підземні пішохідні переходи – це зло?

Видання багато ілюстроване. Видавці підрахували, що у книзі вмістилось 700 картинок і фото. На них можна розглядати, як теоретичні принципи побудови міста втілені на практиці. А ще здійснити віртуальну прогулянку цими містами. А ще – після прочитання книжки наважитись приїхати на роботу на громадському транспорті. Після карантину, думаю, ми знову повернемось до цих основних принципів щасливих міст. І щасливих людей.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі всіх актуальних новин з урбаністики: bit.ly/2D7Sel3