Гамаки, парклети і бомбування стільцями. Як вуличні меблі роблять місто комфортнішим

Погодьтеся, хотілося б почуватися у місті, як вдома. А ще краще – як вдома на дивані. Це бажання почасти можна задовольнити, якщо у скверах, парках, на площах вашого міста є зручні вуличні меблі.

Меблі-трансформери

Затишно тоді, коли тепло. У багатьох містах встановлюють лавочки з підігрівом. В українських містах вже є чимало лавочок із сонячними батареями та підзарядними станціями для ґаджетів.

Один з інноваційних напрямків сучасної архітектури – кінетична архітектура. Це коли споруда або її частина має рухливі архітектурні елементи.

Slider image

Засновниця хабу інновацій для міст “Синхро Простір” Аліса Баньковська наводить ще приклади вуличних меблів, сконструйованих за таким принципом:

“Це може бути альтанка з дахом, який рухається за сонцем, створюючи постійну тінь незалежно від часу доби. Або сидіння, яке може змінювати висоту. Завдяки цьому таке місце відпочинку зручне для людей різного віку та зросту. Ще може бути лавочка зі спинкою, яка трансформується у столик.”

Архітектори Томасо Боано та Йонас Пришмонтас спроєктували оригінальну вуличну лавочку-трансформер “Just a Black Box”, що у перекладі – “Просто чорний ящик”. Ми бачимо конструкцію з кількома затишними місцями для сидіння. Вона підіймається за допомогою гідравлічних колон і трансформується в дах. Так зона відпочинку може перетворюватися на тимчасовий кіоск, квиткову касу, мінібібліотеку, кав’ярню.

Slider image
Slider image

Парклети, гамаки й чаші для зустрічей – оригінальні ідеї вуличних меблів

Парклет –  це спеціальна платформа, яку встановлюють на паркувальне місце на міських вулицях. Так утворюється клаптик публічного простору, який демонструє, що площу одного паркомісця можна використати значно ефективніше. Не для одного автомобіля, а для багатьох людей: вони можуть тут відпочити, випити кави, припаркувати велосипеди. Це своєрідний протест проти надмірної автомобілізації. Перший у світі парклет створили 2005 року в Сан-Франциско. Згодом там навіть запрацювала муніципальна програма зі створення парклетів. Зазвичай парклети встановлюють замість припаркованих автомобілів  вздовж тротуару, щоб виділити більше простору для пішоходів.

Slider image
Slider image

Насолоджуватися природою, дивитися в небо та гойдатися в гамаку, наче на хвилях, можуть жителі польського міста Тихи. Біля озера облаштували зону для відпочинку з блакитними еластичними сітками, на яких можна лежати.

Slider image
Slider image

Завдяки оригінальним вуличним меблям можна усамітнитися навіть на велелюдній площі. Мадридська дизайнерська студія розробила “Meeting Bowls”, тобто “Чаші для зустрічей”. Основа кожної чаші м’яко розгойдується, щоб імітувати плавання. Всередині такої мініальтанки відчуваєш себе “в одному човні” з друзями.

Slider image

А ще вуличні меблі стають у пригоді в нинішні коронавірусні часи. Дизайнер Аді Каліна спроєктував “Outdoor Office” або “Офіс надворі”. Це ергономічний дерев’яний стілець з довгою спинкою, яка створює затінок. Конструкція обертається, щоб можна було захистити обличчя від сонця в будь-який час доби. До стільця приєднано підставку-столик.

Slider image

Мобільні вуличні меблі

Ще один з різновидів вуличних меблів – мобільні меблі, які можна пересувати. Це легкі стільці, столики, модульні пуфи. Коли в Києві реконструювали сквер №3 на Контрактовій площі, звідти прибрали МАФи, поклали плитку, посіяли газон, висадили ясени. На звільненому просторі планували поставити пересувні стільці й столики, та поки від цієї ідеї відмовилися. Над відновленням скверу працювала команда архітекторів студії ландшафтної архітектури Kotsiuba. Про ідею зі стільцями розповів керівник студії, ландшафтний дизайнер Максим Коцюба:

“Ми планували розмістити в сквері мобільні вуличні меблі – металеві стільці. Їх можна було б переносити, для того щоб користувачі цієї території могли самі вирішувати, як саме її використовувати. Чи сидіти під ясенями, чи на мініплощі, чи на газоні. Та було багато критики – мовляв, мобільні меблі одразу вкрадуть. Але це відбувається тому, що люди не ототожнюють себе з територією, не вважають її своєю. Навіть якщо хтось вкраде стілець, потім він прийде у сквер, а йому не буде, де сісти. І, можливо, з’явиться усвідомлення того, що цей стілець він вкрав у себе. Людина зрозуміє: “це мій сквер і мої меблі”. І усвідомивши це, можливо, навіть поверне цей стілець назад. Має прийти усвідомлення того, що публічний простір – це не чуже, це власність містян, саме вони господарі.”

Slider image

Ідея використовувати стільці в публічному просторі поширена у світі. Зокрема, є ініціатива “Chair bombing” – “Бомбування стільцями”. Стільці розташовують на вулицях чи площах, де багато людей проводять час, але там чомусь досі не встановили лавочки.

Slider image

Тож “бомбардування стільцями” привертає увагу до нестачі комфортних публічних місць. Крім того, такі стільці часто виготовляють зі старих дерев’яних піддонів, привертаючи увагу ще й до раціонального використання сировини.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі всіх актуальних новин з урбаністики: bit.ly/2D7Sel3