Добродушний інопланетянин та біле паспарту. Про нову архітектуру в історичному ареалі

Історію не повернеш. А ось архітектуру минулого відтворити можна. Та чи потрібно? Одні архітектори закликають стилізувати новобудови під історичний ансамбль, інші називають таку архітектуру псевдоісторичною підробкою. 

Про глибину дискусії свідчить те, що це питання порушують у міжнародних документах. Так у Міжнародній хартії з охорони й реставрації нерухомих пам’яток і визначних місць (Венеціанська хартія) є такий пункт:

“Охорона пам’ятки передбачає збереження її оточення, яке не порушує масштабності споруди. Якщо традиційне середовище збереглося, його не слід порушувати; будь-яке нове будівництво, знесення та зміни, що могли б порушити співвідношення  об’ємів і кольору, недопустимі.”

Також є Віденський меморандум “Всесвітня спадщина та сучасна архітектура – управління історичним міським ландшафтом”. Він визначає:

“Беручи до уваги основне визначення містобудування, сучасній архітектурі слід уникати будь-яких форм псевдоісторичного проєктування, оскільки воно суперечить i історії, i сучасності. Один історичний погляд не повинен витісняти всі інші, оскільки історія має залишатися такою, якою вона є. Водночас розвиток культури через якісні втручання – це кінцева мета сучасного розвитку історичних міст.”

Сусідство різних стилів

Архітектор Андрій Асанов наводить приклади якісного, на його думку, втручання в центральну частину міста. Один з таких прикладів – музей сучасного мистецтва Кунстхаус в австрійському місті Ґрац. Концепт будівлі розробили лондонські архітектори Пітер Кук та Колін Фурньє. Будівля різко контрастує з навколишньою забудовою. Основа будівлі – залізобетонна, зовнішня оболонка – з пластикових панелей.

Slider image
Slider image

Андрій Асанов так коментує цей архітектурний витвір:

“Ми бачимо абсолютно дисонуючі прийоми, абсолютно деструктивні підходи, але вони мають право на життя. І підтвердженням цього є те, як цей об’єкт сприйняли самі жителі Ґраца. Вони назвали його “Добродушний інопланетянин”. Не обізвали “Вибух на макаронній фабриці” або ще якось гірше. Тобто вони “на ура” сприйняли нову будівлю і на сьогодні це візитівка міста Ґрац”.

Slider image

“Добродушний інопланетянин” споруджений у центрі міста серед червоних черепичних дахів історичної забудови. Музей вписався і став свого роду мостом між минулим і майбутнім.

Ще один приклад – Малопольський сад мистецтв у Кракові. Макет показує, як об’єкт влився в наявну структуру просто, як пазл.

Slider image

“Ніхто не сплутає цей об’єкт з якимось історичним, – каже Андрій Асанов. – Зрозуміло, що цей об’єкт – новий. Але архітектор підіграв фактурами. Довкола цього об’єкта – цегляна забудова. На своєму об’єкті архітектор застосував кераміку. Оці руді вертикальні смужки – це керамічні блоки, які повністю підігрують фактурі та кольоровій гамі сусідніх будинків.”

Slider image
Slider image

Здавалося б, ці дві будівлі зовсім не схожі. Проте Андрій Асанов переконує, що спільного  в них багато. Вони обидві мають високий художній рівень. Обидві не дисонують із силуетом міста, не рвуть місто. Це вже не лише заслуга архітекторів – а результат містобудівних обмежень, які поставили політ фантазії архітекторів у чіткі рамки. Адже існує поняття граничної висоти – її дотрималися. Завдяки цьому ці два дуже різні об’єкти не руйнують історичний ареал у своїх містах.

Балансуючи між минулим і сьогоденням

Андрій Асанов працював над проєктом нового торгово-офісного центру на площі Петрушевича у Львові. Осередок забудови в цьому місці розвивався за годинниковою стрілкою,  об’єкти споруджувалися в різні історичні часи. А одна ділянка довгий час залишалася незабудованою, поки там в 1990-ті роки не встановили МАФи. Тепер на цьому місці новий чотириповерховий торгово-офісний центр.

Slider image

Параметри, габарити, висота новобудови відповідають сусіднім будинкам, а увагу привертає білий перфорований фасад. Його зроблено з композитних HPL-панелей, які захищають центр та його відвідувачів від сонячних променів. За дірчастим фасадом ховається скляний. Ввечері видно, як у приміщеннях горить світло.

Slider image
Slider image

“На цьому місці протягом вісімдесяти років був вакуум. І починати новий об’єкт з того, аби підіграти австрійському періоду, польському періоду – це був би крок назад. – пояснює Андрій Асанов. – Тому мав бути разючий крок вперед. Чому білий колір? Чому такий підхід? Коли ми це проєктували, я зловив себе на думці, що це ніби ефект паспарту. Коли ми ретрофотографію вставляємо в паспарту, це біле паспарту якісно виводить зображення на інший рівень. Так само в архітектурі. Білий об’єкт, моноблок без акценту на вікнах. Білий блок, який акцентує  увагу на оточенні довкола”.

Slider image

На завершення наведемо ще один фрагмент з Віденського меморандуму: “Історичні будівлі, міський ландшафт та сучасна архітектура визначають неповторний образ та характер міста, його культурну цінність. Сучасна архітектура може бути сильним конкурентом для міст, оскільки вона приваблює мешканців, туристів та зовнішній i внутрішній капітал своєю якісною особливістю. Поєднання історичної та сучасної архітектури – це унікальна цінність для місцевих територіальних громад. На сьогодні ця цінність має служити освітнім цілям, дозвіллю, туризму, безпечному та повноцінному розвитку ринку майна”.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі всіх актуальних новин з урбаністики: bit.ly/2D7Sel3